Село Пісочна

Село Пісочна розміщене на правому березі Дністра, біля шосейної дороги та залізниці Львів-Стрий, на віддалі 8 км на південь від районного центру і на відстані 50 км від Львова. Та 25 км. від м. Стрий.

Пісочна лежить на важливих транспортних магістралях міжнародного значення і поблизу промислових центрів: Нового Роздолу, Миколаєва, Стрия, Дрогобича.

На півночі межує із с. Надітичі, на сході із с. Черниця. Вони входять до складу Пісочнянської сільської ради. На південному сході та півдіні село межує із с. Держів та хутором Острів, який входить до складу Держова. На заході Пісочна межує із с. Рудники.

За етнографічною класифікацією с. Пісочна входить до складу колишніх земель Опілля. Близько за 12 км. від с. Пісочна розміщене с. Стільсько — столиця колишньої Білої Хорватії.

За природно-географічною класифікацією, село належить до подністровського Прикарпаття. Природна зона — лісостеп.

Історичні відомості

Офіційних даних про походження назви села немає. Згідно з переказами назва Пісочна походить від слова «пісок», який тут знаходиться на глибині 60-80 см. Очевидно, перші жителі села, копаючи захисні рови, землянки чи ями, виявили тут багато піску і від нього назвали своє поселення Пісочна. Недалеко від села знаходиться курганний могильник епохи ранньої бронзи. В одному з курганів знайдено кам'яну сокиру і кам'яну скребачку, що відноситься до так званої епохи неоліту. Це свідчить, що в той час тут вже жили люди.

Вперше назва села згадується в 1643 році. Згідно з архівними матеріалами у 1739 році в селі Пісочна нараховувалось 46 дворів. Селяни-кріпаки належали феодалу В. Подленвському, який жив у селі Черниця у великому маєтку (пізніше у ньому розміщувався аграрний технікум, а в 1990-х роках (бл. 1993 — 1995-го) на цім місці знімали художній серіал «Злочин із багатьма невідомими»)...

Відомо також, що брат українського поета Богдана Лепкого — Левко Лепкий, який також був поетом, написав вірш-пісню «Пісочна над Дністром», яка зажила популярності у виконанні Квітки Цісик — української співачки в еміграції. До слова, ця пісня отримала другу назву “Колись, дівчино мила” (перші слова твору).

В другій половині XIX-го століття була збудована залізниця Львів-Стрий, яка проходить через село Пісочна. Ця залізниця належала князеві Альбрехтові. До 1939 р. покровителем села був пан Вітовт Стефанус (Степанус), землевласник сусіднього села Черниця. У 1932 році поміщик Степанус збудував фабрику дерев'яних іграшок на території сучасного склозаводу. В 1933 році Степанус продав цю фабрику капіталісту Анкляру, який в цьому ж році заклав фундамент під скляну піч. В 1933 році вступила в дію перша скловарня.

В даний час у селі містяться: склозавод, ферма, футбольний стадіон "СКК Пісочна", ресторан-бар, кафе, цвинтар, пам'ятник скасування кріпацтва, пам'ятник 2000-ої річниці від Різдва Христового, могила українських січових стрільців, пам'ятна могила українських січових стрільців, церква Успення Пресвятої Богородиці, дошкільний навчальний заклад “Сонечко”, загально-освітня середня школя (потребує добудови), аптека, амбулаторія (потребує капітального ремонту), пошта (відремонтована у 2013 р.), бібліотека й магазини продуктів та побутового промислу.

Легенда про Пісочну дорогу

Існує також легенда про походження назви села...

У сусідньому селі Черниця, де знаходився польський маєток — тодішній адміністративний центр села, жив пан, який проїжджаючи каретою побачив красиву дівчину, котру собі одразу сподобав, і хотів узяти до пари... Але дівчина не відповідала взаємністю цьому панові… Останній, розгнівавшись, сказав приблизно так: якщо не вийдеш за мене — спалю твоє село! Дівчина розплакалась, і з жалем почала благати пана, щоб той змилосердився… І тоді пан сказав, щоб вона приповзла через усе село на колінах до його палацу і попросила у нього прощення/помилування (бо був він дуже гордий)… І вона погодилася, зважаючи на можливу трагічну долю для її села. Клякнувши, вона почала іти до маєтку, оббиваючи коліна. А люди, які були свідками цього, почали їй посипати дорогу піском. Тож назвали дорогу Пісочною, а потім і село.

Логін: *

Пароль: *